ГДЕ ВЫ, ВОЛКИ?!

Їх було п’ять на нашій шиї
І кожен з них залишив слід.
Всі п’ять були пройдисвіти такії,
Яких не бачив білий світ.

Кравчук на прізвисько Лисиця,
Що комунякам ще служив,
І так навчився він брехати…

Що пів країни обдурив.
Наступний Кучма був, крадюга,
Який всю владу підім’яв,
Зробивши владу олігархів.
А після все рашистам здав.

Був Вітя Перший, що мав руки,
які «не крали аж ніяк».
Помішаний він був на сОбі,
Любив себе мов той ман’як.

Був Вітя Другий, що донецький,
Який при Кучмі був прем’єр.
Той крав усе, що тільки бачив,
Був навчений дурних манер.

Коли кривавий Вітя Другий,
Проливши українців кров,
Втік до рашистів за парєбрік,
У нас з’явився цей Петро.
Я на початку помилився,
коли сказав, що п’ять були.
Петро іще в нас залишився,
Аж кістки в люду загули.
Цей виявився найбридкіший,
Бо він до влади заскочив,
На крові людській – не водиці.
А потім тих людей він злив.

П’ять морд було в моїй країні,
П’ять президентів, п’ять жлобів.
Не було тільки в Україні
Того, хто б для країни жив.

                     Олександр Жиленко